Булінг

Як протидіяти булінгу.

Довготривале цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу називається булінгом.

Булінг – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

Різновиди булінгу.

Прийнято вважати, що булінг – це не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато складніше, виділяють чотири його різновиди:

1.  Вербальний (словесний).

2.  Фізичний.

3.  Соціальний.

4.  Кібербулінг.

Словесний булінг.

Діти різні за своїм характером, багато хто чутливий і досить близько сприймає слова до серця, на жаль, такі учні найчастіше стають жертвами цькування. Знущання над ними приносить задоволення агресору, особливо він щасливий, коли зміг довести до сліз.

Що говорять: залякування, погрози, образливі коментарі стосовно жертви чи когось з близьких (про зовнішність, одяг, релігію, фізіологічні особливості тощо).

Як розпізнати жертву? Дитина замикається в собі, плаче без пояснень, втрачає апетит, не цікавиться звичайними для неї речами, стає флегматичною. Якщо насилля тривале, то значно віддаляється від родини, часто гуляє наодинці, з’являється агресія. У разі відвертої розмови може відкритися, розказати про образу і запитати, чи то є правдою, що про нього сказали.

Фізичний булінг.

Це прояв агресивного залякування з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших дітей. Мають місце факти колективного фізичного булінгу, коли дитина змушена протистояти цілому колективу, який її штовхає чи б’є.

Що роблять: стусани, підніжки, блокування, відбирання речей, дотики неналежним чином.

Як розпізнати жертву? Найчастіше діти не говорять про це, особливо хлопці, аби не здатися слабкими. Батьки не повинні ігнорувати, якщо у сина чи дочки з’явились подряпини, синці, рваний одяг чи зіпсоване приладдя. У дитини виникає біль у животі чи голові, небажання йти до закладу освіти, аби знову не стати жертвою.

Наслідки насилля в освітньому закладі.

Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

1.  Неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність.

2.  Негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі.

3.  Неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози.

4.  Девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Допомога учням.

Хуліганство важко сприймається у будь - якому віці, а особливо у підлітковому. Перше, що можуть зробити дорослі для дитини – дати зрозуміти, що її проблеми хвилюють їх. Не залишати дитину наодинці з ситуацією.

Підліток повинен розповідати про те, що коїться у закладі освіти (інколи навіть вислухати є корисним), а з отриманої інформації необхідно робити висновки. Батькам необхідно контролювати ситуацію, аби вчасно втрутитися в її перебіг.

Якщо ці суперечки не просто дитячі негаразди, а дійсно булінг, учню необхідно звернутись до класного керівника, соціального педагога, психолога.

Увага! Фізичне насилля вимагає негайного втручання батьків (дорослих)!

Шановні учні, уникайте агресора, йдіть геть чи жартуйте – це зупинить противника, адже його мета – роздратувати та зачепити за живе. Систематичне ігнорування розчарує його і змусить зупинитися.

Шановні педагоги та батьки здобувачів освіти!

Булінгу можуть протистояти:

1. Говоріть про це. Станьте ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому минулому. Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості. Поговоріть і з класним керівником, аби з’ясувати, яким чином навчальний заклад може вплинути на ситуацію.

2. Продумайте захисні слова. Придумайте декілька фраз, типу: «Відчепися», «Дай мені спокій», або більш влучні.

3. Нейтралізуйте приманку. Якщо існує певний фактор, який привертає увагу агресорів, спробуйте, по можливості, прибрати подразник. Наприклад, якщо у дитини забирають гроші, запакуйте їй з собою обід.

4. Порадьте зібрати однодумців. Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація, краще триматися разом.

5. Зберігайте спокій та бережіть себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист – зберігати спокій. Подіяти може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.

6. Не з’ясовуйте стосунків самостійно. Звісно, перше бажання батьків – розібратися з хуліганом та змусити його відповідати за свої дії, в ідеалі – ще б його батьків притягти до відповідальності. Але це погана ідея. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть це з посередником – хтось з адміністрації, соціальний педагог чи психолог. У разі фізичного насилля – звертайтесь до правоохоронних органів.

Бажаю всім гарного настрою, спокою, успіхів в навчанні, вірних друзів.