Булінг
Булінг – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого»;
- крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди, принизити жертву.
Види булінгу:
- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
- психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фільмування у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Риси здобувачів освіти, які є сторонами булінгу:
Булери:
- вони відчувають сильну потребу панувати, підпорядковувати собі інших, задля задоволення власних потреб і цілей;
- вони є дуже імпульсивними;
- часто зухвалі та агресивні навіть з дорослими;
- не виявляють співчуття до своїх жертв;
- якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше всіх в групі.
Жертви булінгу:
- вони вразливі, полохливі, замкнуті;
- вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;
- схильні до депресії, частіше за ровесників думають про самогубство;
- не мають друзів серед однолітків, частіше спілкуються з дорослими, або з молодшими за віком.
Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.
Різновиди кібербулінгу:
- використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;
- анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;
- кібер переслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;
- тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;
- хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;
- сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;
- відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.
Діяльність гарячих ліній, громадських та державних організацій :
- дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
- гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000
- гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
- Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75
- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
- Національна поліція України 102
- правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103
- гаряча лінія ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного).
ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19
Процедура подання (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)
1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
2. На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).
3. Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.
4. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.
5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу
-
Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
-
Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
-
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
-
Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як протидіяти булінгу.
Довготривале цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу називається булінгом.
Булінг – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.
Різновиди булінгу.
Прийнято вважати, що булінг – це не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато складніше, виділяють чотири його різновиди:
1. Вербальний (словесний).
2. Фізичний.
3. Соціальний.
4. Кібербулінг.
Словесний булінг.
Діти різні за своїм характером, багато хто чутливий і досить близько сприймає слова до серця, на жаль, такі учні найчастіше стають жертвами цькування. Знущання над ними приносить задоволення агресору, особливо він щасливий, коли зміг довести до сліз.
Що говорять: залякування, погрози, образливі коментарі стосовно жертви чи когось з близьких (про зовнішність, одяг, релігію, фізіологічні особливості тощо).
Як розпізнати жертву? Дитина замикається в собі, плаче без пояснень, втрачає апетит, не цікавиться звичайними для неї речами, стає флегматичною. Якщо насилля тривале, то значно віддаляється від родини, часто гуляє наодинці, з’являється агресія. У разі відвертої розмови може відкритися, розказати про образу і запитати, чи то є правдою, що про нього сказали.
Фізичний булінг.
Це прояв агресивного залякування з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших дітей. Мають місце факти колективного фізичного булінгу, коли дитина змушена протистояти цілому колективу, який її штовхає чи б’є.
Що роблять: стусани, підніжки, блокування, відбирання речей, дотики неналежним чином.
Як розпізнати жертву? Найчастіше діти не говорять про це, особливо хлопці, аби не здатися слабкими. Батьки не повинні ігнорувати, якщо у сина чи дочки з’явились подряпини, синці, рваний одяг чи зіпсоване приладдя. У дитини виникає біль у животі чи голові, небажання йти до закладу освіти, аби знову не стати жертвою.
Наслідки насилля в освітньому закладі.
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
1. Неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність.
2. Негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі.
3. Неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози.
4. Девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Допомога учням.
Хуліганство важко сприймається у будь - якому віці, а особливо у підлітковому. Перше, що можуть зробити дорослі для дитини – дати зрозуміти, що її проблеми хвилюють їх. Не залишати дитину наодинці з ситуацією.
Підліток повинен розповідати про те, що коїться у закладі освіти (інколи навіть вислухати є корисним), а з отриманої інформації необхідно робити висновки. Батькам необхідно контролювати ситуацію, аби вчасно втрутитися в її перебіг.
Якщо ці суперечки не просто дитячі негаразди, а дійсно булінг, учню необхідно звернутись до класного керівника, соціального педагога, психолога.
Увага! Фізичне насилля вимагає негайного втручання батьків (дорослих)!
Шановні учні, уникайте агресора, йдіть геть чи жартуйте – це зупинить противника, адже його мета – роздратувати та зачепити за живе. Систематичне ігнорування розчарує його і змусить зупинитися.
Шановні педагоги та батьки здобувачів освіти!
Булінгу можуть протистояти:
1. Говоріть про це. Станьте ближче до дітей, розкажіть про цькування, яке могло бути у вашому минулому. Якщо після вашої відвертості дитина відкрилась і поділилась проблемою, не забудьте її похвалити, адже така дія потребує сміливості. Поговоріть і з класним керівником, аби з’ясувати, яким чином навчальний заклад може вплинути на ситуацію.
2. Продумайте захисні слова. Придумайте декілька фраз, типу: «Відчепися», «Дай мені спокій», або більш влучні.
3. Нейтралізуйте приманку. Якщо існує певний фактор, який привертає увагу агресорів, спробуйте, по можливості, прибрати подразник. Наприклад, якщо у дитини забирають гроші, запакуйте їй з собою обід.
4. Порадьте зібрати однодумців. Нагадайте, що компанію з двох чи трьох підлітків чіпатимуть з меншою вірогідністю, ніж тих, хто тримаються одинаками. Коли є проблемна ситуація, краще триматися разом.
5. Зберігайте спокій та бережіть себе. Якщо хуліган образить, інколи кращий захист – зберігати спокій. Подіяти може ігнорування, бо це та реакція, на яку менш за все чекають.
6. Не з’ясовуйте стосунків самостійно. Звісно, перше бажання батьків – розібратися з хуліганом та змусити його відповідати за свої дії, в ідеалі – ще б його батьків притягти до відповідальності. Але це погана ідея. Якщо ви хочете говорити з ними, то робіть це з посередником – хтось з адміністрації, соціальний педагог чи психолог. У разі фізичного насилля – звертайтесь до правоохоронних органів.
Бажаю всім гарного настрою, спокою, успіхів в навчанні, вірних друзів.
При виникненні будь - яких питань, у нас у закладі є практичний психолог, який (конфіденційно) надасть допомогу, консультацію. Нижче також розміщено адреса електронної скриньки довіри.